Теоретичні аспекти формування антикорупційної політики в ракурсі державного управління (за досвідом країн, що розвиваються)

Анотація

У статті детально розглядаються питання щодо формування антикорупційної політики та стратегії, які спрямовані на запобігання корупції, а також встановлення взаємозв’язків з державним сектором та реформами управління. При цьому боротьба з корупцією визначається як невід’ємна частина національної антикорупційної політики та як така, що є превентивним механізмом боротьби з корупцією. Дослідження ґрунтується на прикладах країн, що розвиваються: Грузії, Індонезії, Нікарагуа, Пакистану, Танзанії та Замбії тощо. Ці країни були відібрані за критеріями: існування явної національної антикорупційної політики або стратегії; підтримка зусиль боротьби з корупцією міжнародними партнерами з розвитку. Зазначається, що антикорупційні заходи повинні бути включені в координовану політику, а не проводитись ізольовано, а також підходи до боротьби з корупцією не можуть обмежуватися лише технократичними рішеннями, спрямованими на вирішення певних системних проблем. У статті робиться наголос на сфері державної політики і, таким чином, визнається політична природа антикорупційної роботи.

Крім того, акцентується увага на стратегічному підході, який стає більш очевидним, а запобігання та боротьба з корупцією є не самоціллю, а сприяє доброчесності та підзвітності, а також належному управлінню державними справами, що є ключовими складовими ефективного управління та важливими передумови для сталого розвитку. Авторами доводиться, що розроблення антикорупційної політики не дотримується лінійної моделі, де реалізація виступає як просте впровадження урядових документів на практиці, а невдачі здебільшого пояснюються відсутністю політичної волі, ресурсів або розуміння природи проблеми.   У статті розглядаються переваги та недоліки законодавчих напрямів формування антикорупційної політики країн, що розвиваються.