Правові моделі забезпечення житлом в країнах ЄС

Автор(и)

  • Н.О. Давидова доктор юридичних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу проблем приватного права, НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України, Україна https://orcid.org/0000-0002-2362-3724

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2023.01.20

Ключові слова:

житлове право, забезпечення житлом, права і свободи людини, недоторканність житла, житлова політика

Анотація

У проведеному дослідженні було здійснено спробу об'єднати наявну статистичну інформацію, ранжувати дані щодо країн ЄС відповідно до розвиненості в них житлових відносин та правових моделей забезпечення житлом. Серед держав, визначених як країни з високим рівнем житлових відносин, варто відзначити Швецію, Бельгію, Люксембург, Нідерланди, Фінляндію, Кіпр та Францію. Нижче за середні житлові відносини розвинені в Чехії, Словенії, Словаччині; найнижчий рівень житлових відносин має Румунія. Єдиної політики щодо задоволення житлової потреби в Європейському союзі немає: у сучасній Європі існує велика різноманітність житлових політик, способів вирішення житлового питання. Ця різноманітність зумовлена історичними та цивілізаційно-культурними особливостями країн, рівнем їх економічного розвитку. В країнах ЄС можна виділити чотири типи проживання громадян у житлах: проста приватна власність; власність з іпотекою; оренда за ринковою ціною; оренда за зниженою ціною або безкоштовно. Доцільним є приділення більшої уваги в Україні четвертій формі забезпечення громадян житлом (особливо в контексті масових внутрішніх переселень зумовлених військовою агресією).

Існують відмінності житлової сфери у розвинених країнах Західної Європи та у країнах Східної Європи. На території колишнього соціалістичного співтовариства у житловій сфері право приватної власності переважає над орендними відносинами; соціальна спрямованість у задоволенні житлової потреби поступається комерційним інтересам. В розвинених країнах на одну власність (житловий об’єкт) великого розміру припадає 3–4 утриманці (мешканців, які не є власниками); у державах, що розвиваються, спостерігається інша житлова модель, за якої на одну власність невеликого розміру припадає 1–2 утриманця житла та, відповідно, гіпотетичних юридичних спорів з ними.

Посилання

Галянтич, М. К., & Самойленко, Г. В. (2015). Характеристика житла за цивільним законодавством України та в практиці Європейського суду з прав людини. Приватне право і підприємництво, (14), 134-140.

Database - Eurostat. Retrieved February 18, 2023, from https://ec.europa.eu/eurostat/web/main/data/database/

The state of housing in Europe in 2021: Housing Europe. Retrieved February 18, 2023, from https://www.housingeurope.eu/resource-1540/the-state-of-housing-in-europe-in-2021

Галянтич, М.К. (2014). Поняття та співвідношення житлових прав та інтересів фізичних осіб. http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?C21COM=2&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&IMAGE_FILE_DOWNLOAD=1&Image_file_name=PDF/Ppip_2014_13_45.pdf

Галянтич, М.К. (2017). Теоретичні засади захисту житлових законних інтересів. http://chascyvil.onua.edu.ua/index.php/chc/article/view/228/136

Domurath, I., & Mak, C. (2020). Private law and housing justice in Europe. The Modern Law Review, 83(6), 1188–1220. https://doi.org/10.1111/1468-2230.12557

Komnatnyi, S. (2021). Philosophy of Sustainable Development as a guideline for the formation of Modern State Housing Policy. Fìlosofs׳Kì Ta Metodologìčnì Problemi Prava, 21(1), 60–71. https://doi.org/10.33270/02212101.60

Esping-Andersen, G. (2008). Leaders of the profession: An interview with Gøsta Esping-Andersen. European Political Science, 7(2), 247–249. https://doi.org/10.1057/eps.2008.1

Тищенко, О. (2015). Європейський підхід до розвитку житлового господарства: орієнтири для України. https://ir.kneu.edu.ua/bitstream/handle/2010/34708/301-309_Tyshchenko.pdf?sequence=1

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-05-29

Номер

Розділ

Розділ 3. Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право