Розуміння обов’язку у природно-правових концепціях Дж. Локка та Ж.-Ж. Руссо

Анотація

Стаття присвячена аналізу проблематики обов’язків у світлі природно-правових концепцій Дж. Локка та Ж.-Ж. Руссо. Так, у межах своєї теорії суспільного договору Дж. Локк зазначає про природний стан людей, з якого випливає закон природи, обов’язковий для кожного. Така обов’язковість походить від самої природи людини чи від гармонії між природнім законом і раціональною природою людини. Причина ж формування громадянського суспільства зводиться до того, щоб запобігти стану війни, коли всупереч закону природи (розуму) застосовується сила, не підкріплена правом. Відтак, Дж. Локк покладає обов’язки на верховну владу, якій люди доручили частину своєї свободи задля сповнення цілей держави – забезпечення миру, безпеки і блага народу.

Таким чином, у Дж. Локка обов’язок переважно розглядається крізь призму законів – спершу природного (не спричинювати шкоди іншому), а згодом і громадянського, що встановлюється верховною владою. На індивіда в державі покладається обов’язок виконувати визначені владою приписи, тоді як на саму владу – забезпечувати мир, охороняти власність, а також справедливо вирішувати (через судові установи) спори між громадянами. У такий спосіб свобода індивідів отримує гарантування від держави, адже дійсна свобода, на думку мислителя, можлива лише у правовому стані.

На прикладі ж концепції суспільного договору Ж.-Ж. Руссо простежується певна особливість. Йдеться про суттєве посилення колективного фактору перед індивідуальним, коли в спосіб відповідного договору формується, дійсно, єднання індивідів, які мають по відношенню одне до одного взаємні права та обов’язки. Обов’язок, звідси, це не тільки те, що зв’язує людину, підкорюючи її верховній владі, але, передусім, те, що слугує фактором кооперації людей у досконале об’єднання. Виходячи з концепції народного суверенітету, принципів безпосередньої демократії, які відстоював французький мислитель, особи не просто повинні виконувати визначені приписи, але і покликані бути активними учасниками державно-правової дійсності, зокрема, брати участь у творенні законів. Саме такі закони як уособлення виразників загальної волі і можуть забезпечити справедливість, рівність та свободу індивідів.