Удосконалення нормативної регламентації оцінки кредитоспроможності позичальника

Анотація

Роботу присвячено ідентифікації рівнів нормативної регламентації оцінки кредитоспроможності позичальника та розробці напрямків їх удосконалення на національному рівні. Уточнено, що регламентація процесу оцінки кредитоспроможності – це сукупність нормативних рівнів та правил організації правового регулювання кредитних відносин, відображених у законодавчих, нормативно-правових та внутрішньобанківських документах, спрямованих на конкретний об’єкт – оцінку кредитоспроможності. У дослідженні виокремлено три нормативні рівні регламентації оцінки кредитоспроможності позичальника-юридичної особи (міжнародний, національний та внутрішньобанківський), досліджено стан їх функціонування та сформовано напрямки вдосконалення регламентації на національному та внутрішньому рівнях. На підставі проведеного аналізу можливостей запровадження Базельських рекомендацій щодо оцінки кредитоспроможності та кредитних ризиків до вітчизняної банківської практики, зроблено висновок про несформованість економічних умов для їх повноцінної реалізації в Україні. Реалізація регламентованої на наднаціональному рівні системи оцінки кредитних ризиків, заснованої на зовнішніх рейтингах, на сучасному етапі можлива для великих системних банків. Уточнено склад та зміст правового забезпечення виокремленого рівня національної регламентації кредитного процесу, представлений Цивільним, Господарським Кодексом, Законом України «Про банки та банківську діяльність» та Постановами НБУ. Обґрунтовано, що чинна система нормативних актів щодо оцінки кредитних ризиків позичальника призводить до суттєвого збільшення витрат банків на резервування та додаткової капіталізації. Виокремлено причини недосконалості функціонування національного рівня регламентації: часті зміни та доповнення до законодавчих актів з питань регулювання банківської діяльності; суперечливість окремих норм законодавства; неповнота понятійного апарату низки законодавчих актів; зорієнтованість нормативних актів на висунуті вимоги регулятора, без урахування специфіки вітчизняної банківської системи. Сформовано вимоги до вдосконалення нормативно-правого забезпечення оцінки кредитоспроможності (гармонізація законодавства, що регламентує банківську діяльність та кредитний процес, з іншими актами суміжних галузей права; врахування вітчизняних традицій банківництва за імплементації міжнародних стандартів у вітчизняне законодавство; формування окремого закону «Про банківський кредит»).