ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ ТА ДІАГНОСТИКА СІМЕЙНОЇ ФОРМИ НЕАКТИВНОЇ АДЕНОМИ ГІПОФІЗА
DOI:
https://doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v0.i2.7731Ключові слова:
неактивна аденома гіпофіза (НАГ), спорадична НАГ, спадково сімейна НАГ.Анотація
Проведені клінічні дослідження з метою порівняльної оцінки особливостей диференціальної діагностики, клінічного перебігу та прогнозу хворих з спадково-сімейної і спорадичною формами неактивній аденоми гіпофіза показали, що у хворих з НАГ поширеність сімейної форми становить 29,6% і на відміну від спорадичною форми асоціюється з більш ранній клінічні прояви, агресивний перебіг, велика кількість клінічних симптомів, ранній розвиток рефрактерності до терапії, несприятливий прогноз захворівших.
Посилання
Kronenberg, G.M., Melmed, Sh., Polonski, K.S., Rid Larsen P. (2010). Endokrinologiya [Endocrinology]. OOO « Rid Elsiver» - OOO "Reed Elsiver", 427 [in Ukrainian].
Marova, Ye.I. (1999). Neyroendokrinologiya [Neuroendocrinology]. Yaroslavl' - Yaroslavl, 506 [in Ukrainian].
Nad', Yu.G. (2008). Osobennosti techeniya i klinicheskikh proyavleniy opukholey i intsidentalom gipofiza, soprovozhdayushchikhsya gipo– ili giperprolaktinemiyey [Features of the course and clinical manifestations of tumors and incidental pituitary, accompanied by hypo- or hyperprolactinemia]. Vopr. onkolog. – Vopr. oncologist., 6, 734-738. [in Ukrainian].
Beeckers, A., Daly, A.F. (2007). The clinical, pathological, and genetic features of familial isolated pituitary adenomas. Europ. J. Endocrinol., 157 (4), 371-382.
Brandi, M.L., Gagel, R.F., Angeli, A. et al. (2001). Consensus Guideline for diagnosis and therapy of MEN type 1 and type 2. J. Clin. Endocrinol. Metab., 86, 5658-5671.
Chahal, H.S. (2009). Familial isolated pituitary adenomas. Turop. Endocrinol., 1, 2638 – 2640.
Daly, A.F., Vanbellinghev, J.F., Rhoo, S.K. et al. (2007). Aryl hydrocarbon receptor-interacting protein gene vutations in familial isolated pituitary adenomas: analysis in 73 families. J. Clin. Endocrinol. Metab., 92 (5), 1917 – 1919.
Krages, W., Schaaf, L., Dralle, H., Bjehm, B.O. (2002). Clinical and molecular diagnosis of multiple endocrine neoplasma type 1. Langenbeck. Arch. Surg., 386, 547-552.
Ruentes, F., Notkola, J.L., Shemeikka, S. et al. (1998). Familial aggregations of blood pressure in a population – based family study in eastern Finland. XX Congress of the Europen society of Cardiology, 563.
Sanno, N., Oyama, K., Tahara, S. et.al. (2003). A survey of pituitary incidentaloma in Japan. Eur. J. Endocrinol., 149, 123-127.
Villa, C., Magri, F., Morbini, P. et al. (2008). Silent familial isolated pituitary adenomas: Histopathological and Clinical Case Report. Endocrine pathology, 19 (1), 40-46.
Zhu, X., Lin, C.R., Prefontaine, G.G., Rosenfeld, Tollkuhn J. M.G. (2005). Genetic control of pituitary development and hypopituitarism. Curr. Opin. Genet. Dev., 15, 332-340.
