Співвідношення принципу незалежності адвокатури з іншими правовими категоріями

Постановка проблеми. Відповідно до Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, незалежність якої гарантується. На цей час актуалізуються дослідження сутності адвокатури і гарантій забезпечення її незалежності, адже саме незалежність інституту адвокатури України загалом та адвокатів зокрема, є однією з вагомих демократичних засад, реалізація якої є важливою умовою побудови правової держави та демократичного суспільства. У теорії адвокатури відсутня єдність поглядів щодо абсолютної чи часткової незалежності адвокатури, потребують розробки певні дефініції, що входять до понятійно-категоріального апарату цієї галузі права. Метою роботи є виявлення співвідношення принципу незалежності адвокатури з іншими правовими категоріями, зокрема, обґрунтування необхідності розмежування понять "незалежність адвоката" та "самостійність адвоката", наведення авторської позиції щодо існування "абсолютної" чи "відносної" незалежності адвокатури; формулювання авторського визначення понять "незалежність адвокатури" і "незалежність адвоката у професійній діяльності". Серед методів дослідження використано метод системного аналізу, який надав можливість досягти виконання поставлених завдань. Метод синтезу застосовувався при конструюванні власних авторських дефініцій та інших теоретичних положень. За допомогою логіко-семантичного методу сформовано понятійно-категоріальний апарат роботи. Досягнуті наступні результати: адвокатура не може бути абсолютно незалежною і ніколи не була такою з огляду на те, що найважливішим механізмом зовнішнього контролю адвокатури державою є її невід'ємне право створювати законодавчу базу, яка визначає засади організації та діяльності адвокатури. Встановлено, що як незалежність, так і самостійність адвоката не можуть бути абсолютними. Пропонується ввести у науковий обіг авторське визначення понять "незалежність адвокатури" і "незалежність адвоката у професійній діяльності". Незалежність адвоката у професійній діяльності визнається як забезпечений на рівні закону правовий стан осіб, які отримали статус адвоката, при якому виключається можливість втручання і перешкоджання їх законній діяльності з надання професійної правничої допомоги. Незалежність адвокатури – забезпечений на рівні закону правовий стан органів адвокатської спільноти, при якому вони наділені винятковим правом у вирішенні питань самоврядування та саморегуляції. У висновках зазначається, що норми Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" потребують уточнення, зокрема, з точки зору необхідності диференційованого підходу до закріплення принципів незалежності адвокатури та принципів незалежності адвоката у професійній діяльності.

Problem statement. According to the Constitution of Ukraine, the bar operates in Ukraine to provide professional legal assistance, and the bar’s independence is guaranteed. At this time, it is relevant to see the essence of the advocacy and protection guarantees of its independence, as one of the main democratic principles and important conditions to build the legal state and democratic society. The theory of advocacy has not unity view of the absolute or partial independence of the advocacy. Some definitions of its categories require development. The purpose of this work is to identify the relationship between the principles of advocacy’s independence with other law categories, in particular, to give a justification of the need for differentiation of concepts of "lawyer’s independence" and "lawyer’s autonomy"; to give the author's position on the existence absolute or partial lawyer’s independence; to formulate of the author's definition of concepts of "independence of lawyer" and "independence of advocacy". Among the research methods, System analysis used to give the opportunity to achieve the fulfillment of the assigned tasks. Synthesis method used in constructing the author’s own definitions and other theoretical concepts. Conceptual and categorical definitions of the work formed by the logical-semantic method. The following results achieved. It is pointed that the bar hasn’t been and cannot be absolutely independent because the major mechanism of advocacy’s control by the Government is creating law including the principles of organization and activity of the bar to must perform by advocates, bar forms and its organs. It is set that both lawyer’s independence and lawyer’s autonomy cannot be absolute. The author offers to introduce into scientific parlance her own determination of concepts "independence of lawyer" and "independence of advocacy". Independence of lawyers is defined as the legal state of lawyers that provided by laws excluding the possibility of interference and obstruction to its legal profession. Independence of advocacy is defined as the legal law status of bar forms and organs provided by-laws having an exclusive right to solve problems of self-government and self-regulation. It pointed in conclusions that the Law "On Advocacy and Bar Profession" needs to be clarified in order to set down the embodiment Advocacy’s independence principles and bar profession independence principles separately.